Що таке сльоза

Наші очі – складна система, яка з’єднує нас із зовнішнім світом. Сльозова плівка, або сльозова рідина, або сльоза – одна з найважливіших структур ока, яка забезпечує його нормальну роботу. У нормі сльозова плівка повністю вкриває очну поверхню, зволожує, змащує та живить її, бере участь у заломленні світла, а також сприяє видаленню сторонніх часток з поверхні.

Що таке сльоза:

Сльоза – це прозора солонувата рідина зі слабкою лужною реакцією (норма рН сліз: 7,3-7,5)1, яку виробляють сльозові залози. Сльозова  рідина – це насправді складна біологічна система, яка об’єднує  різні біохімічні реакції та метаболічні, імунологічні й регуляторні процеси, необхідні для підтримки нормального обміну речовин очної поверхні (рогівки й кон’юнктиви),  а отже – здорового зору. Завдяки роботі сльозових залоз, сльозова рідина постійно омиває очну поверхню, забезпечуючи їй необхідні зволоження, захист і живлення. У кон’юнктивальній порожнини здорової людини постійно містяться 6-7 мкл сльозової  рідини4.

Склад сльози

На 98-99%  сльоза – це вода, а 1-2% становлять  неорганічні сполуки й органічні речовини, різні за своїми хімічними властивостями. За деякими параметрами склад сльози близький до складу плазми крові. Неорганічні речовини в складі сльози – це переважно  солі металів (хлориди, бікарбонати), а також іони металів (натрію, калію та інших). Саме неорганічні компоненти сльози забезпечують нормальний кислотно-лужний баланс сльозової рідини, виконують функції електролітів, забезпечують оптимальний pH. Органічні речовини в складі сльози – це переважно білки. Вони виконують захисну функцію, забезпечуючи антимікробний ефект (ферменти лізоцим, лактоферин), беруть участь в обмінних і протизапальних процесах, забезпечують місцевий імунітет. Сльоза також містить вуглеводи (глюкозу), кислоти, жири та жироподібні речовини й медіатори вегетативної нервової системи: адреналін, дофамін, вітаміни А і С та інші2. Сльоза має також складну структуру. Це стосується сльозової плівки, адже  вона включає 3 шари: ліпідний, водний і муциновий. Кожен з них відіграє свою роль.

Що таке сльоза

Внутрішній, муциновий шар:

  • Транспортування поживних речовин до рогівки
  • Стабілізація сльозової плівки (утримання на поверхні рогівки)
  • Забезпечення гідрофільності та зволоження  рогівки
  • Згладжування нерівностей рогівки

Зовнішній, ліпідний шар:

  • Захищає сльозову рідину від надмірного випаровування
  • Стабілізує сльозову плівку
  • Захищає від проникнення аерозольних інфекцій
  • Створює гладку оптичну поверхню для заломлення світла

В.В. Бржеський, Г.Б., Єгорова, Е.А. Єгоров «Синдром« Сухого ока »і захворювання очної поверхні,« Гоетар-медіа», 2016 год, стр. 34-42

Функції сльози

Сльоза виконує важливі функції для підтримки здорового стану ока людини5:

Функція зволоження очної поверхні (рогівки і кон’юнктиви)

Захисна функція:

  • Антимікробний ефект за рахунок лізоциму, лактоферину та ін.
  • Механічне видалення (вимивання) патогенів та сторонніх часток

Трофічна функція:

  • Живлення рогівки і кон’юнктиви солями, білками, ліпідами, які містяться в сльозі
  • Транспорт кисню

Оптична функція:

  • Сльоза є частиною оптичної системи ока, заломлює світло, яке проходить крізь неї

Анатомія сльозового апарату

Сльозовий апарат людини включає сльозосекреторні  та  сльозовивідні органи. Сльозосекреторні органи виробляють сльозу, а сльозовивідні – відповідно, її виводять.

Що таке сльоза

Сльозосекреторні органи

1) Сльозова залоза, розташована під верхньо-зовнішнім краєм кісткової орбіти, виробляє сльозу

2) Додаткові сльозові залози містяться у склепіннях кон’юнктиви, по краю хрящової пластинки поруч із потовими та сальними залозами.

Сьозовивідні органи

1) верхні й нижні сльозові точки (внутрішній кут ока), є невеличкими отворами, з яких починаються сльозові канальці, що впадають в сльозове озерце

2) верхні й нижні сльозові  канальці

3) сльозовий мішок

4) нососльозова протока, яка є отвором у нижньому носовому ході

Офтальмологія. Кишеньковий довідник-атлас. Герхард К.Ланг. Переклад з англійської під редакцією В.В. Нероева. Практична медицина. Москва. 2009 1)

Сльозосекреторні органи: сльозові залози

Сльозові залози людини починають повноцінно функціонувати приблизно через 2 місяці після народження. З віком спостерігається поступове згасання функції сльозової залози. Розрізняють головні та додаткові сльозові залози. Головні сльозові залози – парний орган, який  активізується рефлекторно при механічному подразненні рогівки й кон’юнктиви (сторонніми тілами, подразнюючими хімічними речовинами), а також при психоемоційних станах і, на відміну від додаткових сльозових  залоз, не беруть участі в постійному утворенні сльозової плівки. Навпаки, постійне зволоження та живлення очної поверхні забезпечують додаткові сльозові залози. Тож у формуванні сльозової плівки беруть участь:

А) додаткові залози, які продукують водний шар сльози

Б) мейбомієві залози, а також дрібні сальні й потові залози, які продукують ліпідні шар

В) келихоподібні клітини і залози Манца, які виробляють муцин

Усі ці структури переважно розташовані в товщі повік і кон’юнктиви.

 

Сльозовивідні органи

Крім сльозових залоз, система сльозового  апарату включає  сльозовивідні органи, які виводять сльозову рідину з кон’юнктивальної порожнини. Видимі (зовнішні) та внутрішні сльозовивідні органи допомагають підтримувати в нормі сльозову плівку.

 

Захворювання сльозових органів

Захворювання сльозових  органів бувають різними за природою та наслідками.  Серед них є кілька найбільш поширених5:

1) Дакріоцистит – запалення сльозового мішка, яке розвивається в результаті звуження нососльозового каналу. Як правило, процес однобічний, може мати як гострий, так і хронічний перебіг, часто розвивається у новонароджених

2) Каналікуліт – запалення сльозового канальця

3) Пухлини сльозового мішка

Серед захворювань, пов’язаних із порушенням продукції сльози, найчастіше зустрічаються5:

1) Сухий кератокон’юнктивіт, інакше – синдром сухого ока

2) Дакріоаденіт – запалення сльозової залози, може бути гострим і хронічним, супроводжується болісними відчуттями в ділянці сльозової  залози

3) Пухлини сльозової  залози

Синдром сухого ока – це комплекс ознак ксероза (осушення) очної поверхні, який розвинувся внаслідок тривалого порушення стабільності сльозової плівки4. Він може виникати внаслідок підвищеного випаровування сльози з очної поверхні або недостатнього її синтезу. До групи ризику належать користувачі контактних лінз, офісні працівники, люди з підвищеним зоровим навантаженням (водії, геймери), люди віком 50+ та деякі інші групи.

Основними симптомами цього захворювання є4:

  • Відчуття стороннього тіла в оці (85-100%)
  • Сльозотеча (90% при легкому ступені ССО)
  • Підвищена чутливість очей до холоду, спеки (58-100%)
  • Больові відчуття при закапуванні будь-яких крапель (58% – 92%)
  • Непереносимість кондиціонованого повітря, вітру (40-82%)
  • Відчуття сухості очей (29-80% при середньому та важкому ступенях ССО)
  • Погіршення зору до вечора, коливання гостроти зору протягом дня (28-86%)
  • Cвітлобоязнь (24-86%)

Про причини виникнення, фактори ризику, особливості розвитку синдрому сухого ока можна прочитати тут.

Якщо ви маєте одну або кілька із перелічених вище скарг, будь ласка, зверніться до офтальмолога. Лише спеціаліст  зможе встановити точний діагноз і призначити ефективне лікування. Щоб дізнатися, які очні краплі можуть допомогти при синдромі сухого ока та сприяти усуненню неприємних симптомів, пройдіть тест за цим посиланням

Симптоматика, діагностика й лікування кожного з перелічених вище захворювань різна. Точний діагноз може поставити тільки спеціаліст, він же призначить відповідне лікування. При виникненні будь-яких скарг, пов’язаних із зором, необхідно терміново звернутися до офтальмолога. Бережіть зір і будьте здорові!

*https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D0%B0
**https://www.rmj.ru/articles/oftalmologiya/Sovremennoe_predstavlenie_o_sleznoy_ghidkosti_znachenie_ee_v_diagnostike/
***https://www.rmj.ru/articles/oftalmologiya/Sovremennoe_predstavlenie_o_sleznoy_ghidkosti_znachenie_ee_v_diagnostike/#ixzz6Dkhy9WDh
****Бржеский В.В. Синдром «сухого» ока і захворювання очної поверхні: клініка, діагностика, лікування. М .: ГЕОТАР – Медіа, 2016, стр.34
*****Офтальмологія. Кишеньковий довідник-атлас. Герхард К.Ланг. Переклад з англійської під редакцією В.В. Нероева. Практична медицина. Москва. 2009

Ви переходите на сайт, інформація якого не контролюється компанією Сантен

Залишитися
Перейти