Дефекти сприйняття кольору: дізнайтеся, чи бачите ви всі кольори

Патологія сприйняття кольорів – це генетична особливість, яка є не тільки медичною, а й соціальною проблемою. Адже при порушенні сприйняття кольору людина може бути обмежена у виборі професій, іноді (при повній колірній сліпоті) позбавлена можливості керувати автомобілем, а також може відчувати психологічний дискомфорт через те, що бачить кольори не такими, як інші люди.
Порушення сприйняття кольору називають дальтонізмом – “колірною сліпотою”. Вона може мати різні форми й по-різному впливати на “картинку”, яку бачить людина. Засобів лікування дальтонізму не існує, але скоригувати колірний зір можливо за допомогою спеціальних окулярів.

Чому виникає дальтонізм?

Як було сказано вище, порушення сприйняття кольору або дальтонізм (зазвичай – частковий) – це спадковий стан, який передається генетично як рецесивна ознака, зчеплена з Х-хромосомою. Простими словами – якщо у хлопчика мама з дальтонізм, то хлопчик успадковує дальтонізм. Якщо у дівчинки батько й мати з дальтонізм, то дівчинка успадкує дальтонізм. Буває так, що мама не має ознак колірної сліпоти, але є носієм відповідного гена. У такому випадку дальтонізм у дитини може і не розвинутися. У хлопчиків шанс народитися з дальтонізм вище, ніж у дівчат (адже для народження дівчинки з цим порушенням потрібно, щоб воно було в обох її батьків). Існують дані, які підтверджують, що 7-10% чоловіків мають різні дефекти в сприйнятті червоної або зеленої частини спектра. Жінки, хоч і є носіями гена дальтонізму і передають його у спадок (переважно хлопчикам), самі мають прояви дальтонізму значно рідше.

Від чого залежить порушення сприйняття кольорів?

Сприйняття кольорів забезпечують колбочки – світлочутливі рецептори. Їх три види. Кожен вид рецепторів колбочок здатний сприймати певну частину спектру, бо містить нервові клітини з певним типом світлочутливого пігменту. Пігменти умовно діляться на червоний, зелений та синій. Тому людей з нормальним сприйняттям кольорів називають трихроматами: у них колбочки ока містять пігменти, “налаштовані” на три кольори. Саме здатність бачити червоний, зелений і синій кольори дозволяють розрізняти безліч тонів і відтінків. Однак якщо якогось пігменту недостатньо або немає взагалі, виникають проблеми зі сприйняттям кольорів або одного кольору.

Що означає “аномальний трихромат”?

Так називають людей, які можуть розрізняти всі три кольори, але якийсь із них бачать не так, як “нормальні” трихромати, тобто, більшість людей. У аномальних трихроматів порушено сприйняття червоного або зеленого (іноді обох) частини спектра. Найпоширеніше – порушення сприйняття зеленого кольору, яке називається дейтераномалія. Вона зустрічається приблизно у 5-6% чоловіків і 0,3-04% жінок.

Хто такі діхромати?

Діхроматичний зір – це нездатність бачити будь-яку з частин спектра: червону, синю або зелену. Деякі дефекти колірного зору – наприклад, протанопія, при якій не видно червоний колір, або дейтеранопія, при якій людина не бачить зелену частину спектра, зустрічаються рідше – приблизно у 1% чоловіків. Нездатність бачити синій колір спектра – тританопія – ще більш рідкісна патологія, і зустрічається з однаковою частотою (менше 1%) як серед чоловіків, так і серед жінок.
Діхромати і аномальні трихромати мають частковий дальтонізм.

Монохромазія – повна колірна сліпота

Цілковита нездатність розрізняти кольори називається монохромазією. На неї страждають менше 0,01% людей, тож це дуже рідкісне явище. При монохромазіі людина зазвичай розрізняє тільки відтінки сірого кольору, що називають ахроматопсією. Ця патологія зазвичай пов’язана з фотофобією – болючою чутливістю очей до світла.

Порушення паличкового та колбочкового апаратів

Якщо за сприйняття кольору відповідають колбочки та їхні рецептори, то нормальне сприйняття світла й темряви забезпечують палички. У сітківці ока їх близько 130-160 млн. (колбочок – 7-8 млн). І ті, й інші є високодиференційованими клітинами сітківки.

При гіпофункції колбочкового апарату розвивається денна сліпота. За наявності цієї патології знижується гострота зору, причому це зниження не піддається корекції, порушується світлова адаптація, виникають проблеми з відчуттям кольорів вдень. Для денної сліпоти характерне поліпшення зору у вечірній час.

Гіпофункція паличкового апарату сітківки характеризується розвитком гемералопії – нічної або “курячої” сліпоти. При цій патології зір погіршується в сутінках і в темряві, при нічному освітленні. При яскравому світлі може розвиватися світлобоязнь. Виникнення гемералопії іноді буває пов’язане з дефіцитом вітаміну А.

Як перевіряють сприйняття кольорів?

Для перевірки правильності сприйняття кольорів використовують поліхроматичні таблиці Рабкіна. Це 27 кольорових аркушів, яких зображені цифри певного кольору на тлі іншого кольору, але такі ж за яскравістю. Якщо людина має частковий дальтонізм, обидва кольори в певних поєднаннях будуть для неї зливатися в один і вона не зможе прочитати цифру на зображенні. При нормальному сприйнятті кольорів людина досить легко розрізняє цифри або фігури на таких таблицях.

Патологія сприйняття кольору